stretovich

 

Коли 4 дні пролітають, як одна година, значить це були гарні дні. На Форумі було багато довгоочікуваних знайомст, приємних миттєвостей, акцій, дискусій, нових ідей, п'янок і т.д. Короткі враження:

- цікаві вийшли дискусії та круглі столи. це те, що дійсно було корисним.
- трохи розчарували різні поетичні читання, зокрема, іронічної та еротичної поезії. класні читання проводив журнал "ШО".
- приємно зустрічати знайомих, з багатьма під час форуму закріпилася дружба.
- літклубу "МАРУСЯ" 15 вересня стукнуло 2 рочки :)
- дякуючи Сусанні й Гриші всю нашу банду поселили, хоч і в різних місцях, але в дуже комфортних умовах.

І найголовніше, що вся наша команда їде вельми вмотивованими на наступні звершення. Маса ідей, маса бажання + віра в те, що це потрібно.

Як вам обкладинка?

Originally posted by just_volokhan at Максим Волохань

Якщо хтось був на Лісовій, то бачив маршрутки, які їдуть на Бровари. Київ-Бровари, Бровари - Київ.

Особливістю цієї автотранспортної системи є спеціально навченні працівники - "зазивали". Їхні крики чути ще з платформи метро, і виглядає це приблизно так: "спар, паліклініка, праметей, жд-вакзал, 2 мінути, уєжжжаєм.. рєбата, єдєм!". Вони у буквальному значенні запихують людей в маршрутки, за що отримують свої чесні 5-10 грн. в залежності від щедрості водія.

Мені чомусь здається, що це суто броварський феномен, і на ринку праці в інших містах таких спеців немає.

А тут навіть виникають свої школи, кожна з яких має свій стиль, методи маніпуляцій. Задача у кожного одна - переманити пасажирів конкурентів у свою маршрутку. При цьому йде гра на швидкість.

Наприклад, на маршруті "332" є хлопчик-зазивала. Я пам'ятаю, які він тільки починав. Років 5 тому бігав малий віком початкової школи, пищав своїм голочком. Більшість він тільки смішив.

І от зараз, він підріс, голос став грубішим і переконливішим. І пасажири на цього ведуться добре. Можна сказати, він один з перших у плеяді "броварських маршрутних зазивал".

Головне питання тут - чому дитина в такому віці працює на такій "адской" роботі? Можна тільки здогадуватись.

До чого це я? Так, просто.

На УП.Життя поставили мою колонку про літературну освіту. Ні на що не претендую, просто хочу озвучити теми, які чомусь ніхто не проговорює, а мені вони здаються важливими: 

"Побутує думка, що неможливо навчити писати. Якщо талант є - він обов'язково себе реалізує. Воно то вірно, та є велике "але". Сам процес писання - це лише вершина айсберга життя автора."
більше

Буду вдячний за фітбек.

Нарешті знайшов час викласти трохи фоток з чудової Грузії, куди ми з Марусею їздили на Batumi International Summit.

( власне фото )

Для мене це були чудові 6 днів життя, гарний досвід і багато гарних знайомст. Короткі висновки з літшколи: 

- на літпроцес чекає бум. якщо вірити нашим учасникам, то тепер вони мають розуміння і чітке бачення, що далі робити.
- молоді літератори сподобались своєю сучасністю і активністю. 
- лектори дуже різні, цікаві. радий, шо мав можливістю з ними спілкуватись, жити під одним дахом і робити "спільну справу".
- карпати і закарпаття - чудові. надихають і заощаджують сили.
- закарпатський народ - дуже відкритий і щирий. 
- щонайменше один класний проект видумали на літшколі. незабаром буде його втілення.
- фактично, друга літшкола для мене тільки почалася, бо готуємо альманах. цікаво, що мені довірили його упорядковувати. а це - новий досвід.
- блок цигарок на 5 днів інколи виявляється замало.
- одне із наших досягнень - одна людина почала говорити українською.
- був час подумати, трохи визначився з тим, як жити далі :)
- переконався, що найкраще в житті - нові люди.
- літшкола росте, що радує. на наступний рік маємо масу змін, удосконалень.

Власне я дуже комфортно почував себе всі ці дні. Очевидно, це заслуга тих, хто був з нами. Дуже вдячний усім учасникам, лекторам, організаторам, куховарам, директорам, водіям, журналістам, спонсорам і тим, хто підтримував.

автор: стронґовський strongowski 

На літконкурс "ПРОЗА МІСТА" прийшов 61 текст, з яких 14 - в останній вечір.